Рованці

Міст на Рованці відремонтують цьогоріч, – обіцяє мер Луцька

bellarom — Wed, 01 Aug 2012 12:20:03 GMT

Міст на село Рованці буде відремонтований вже цьогоріч, – про це під час вчорашнього «прямого ефіру» на телеканалі «Аверс» повідомив Луцький міський голова Микола Романюк.

За словами Романюка, цьогоріч у міському бюджеті виділено півмільйона гривень на ремонт мосту. «Зараз у стадії експертизи проект – буде повністю знято все те, що є . Буде повністю зроблене», – сказав мер Луцька.

За 35 мільйонів в Рованцях зведуть дитсадок, в Карпилівці і Гаразджі – школи

bellarom — Wed, 30 May 2012 09:14:15 GMT

Головне управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Волинської облдержадміністрації 23-26 квітня за результатами тендерів уклало низку угод на будівництво трьох шкіл загальною вартістю 34,62 млн грн. Про це повідомляється в «Віснику державних закупівель».

ПАТ «Луцьксантехмонтаж №536» отримає 20,60 млн грн за реконструкцію школи на 11 класів в с.Гаразджа Луцького району впродовж двох років.

ПрАТ «Рембудуправління-Вишків-АТ» отримає 8,41 млн грн за будівництво школи в с.Карпилівка Ківерцівського району впродовж 13 місяців.

ТОВ «Стир-Агробуд» отримає 5,61 млн грн. за будівництво громадського комплексу в с.Рованці Луцького району. Протягом 9 місяців потрібно збудувати дитсадок на 88 місць.

Посилання на джерело:

http://nashigroshi.org/2012/05/14/za-35-miljoniv-v-rovantsyah-zvedut-dytsadok-v-karpylivtsi-i-harazdzhi-shkoly/

Археологи з Рівного відвідали Польщу

bellarom — Sun, 27 May 2012 16:35:44 GMT

Там відбулася звітна конференція, організована Окружним музеєм, Інститутом археології Жешувського університетута Фундацією Жешувського археологічного товариства. Вона була присвячена археологічним дослідженням на території Польщі, України і Словаччини.

Рівненські дослідники ознайомили колег з результатами досліджень у Дорогобужі Гощанського району і Шацькому городищі та повідомили про перше в Україні відкриття "довгого" житла неолітичної доби на Гнідавській Гірці в селі Рованці біля Луцька.

НЛО. Волинь. 120 років тому.

bellarom — Sun, 27 May 2012 16:32:13 GMT

На Волинь перша «літаюча тарілка» навідалася 120 років тому.

«Літаючі тарілки» для землян були і залишаються загадкою.

На Волині НЛО, як вважає невтомний дослідник історії з міста Радивилова Володимир Ящук, вперше реально проявилося у 1892 році і спричинило низку військових розслідувань.
– Шукаючи в архівах матеріали з історії рідного краю, – розповідає Володимир Ящук, – я натрапив на цікаве свідчення, датоване ХІХ століттям, у якому йдеться про появу інопланетян над теренами колишньої Великої Волині. Це свідчення товариства уфологів стало співзвучним з публікацією у газеті "Свет” від 28 березня 1892 року. Тоді, зокрема, на газетній шпальті з’явився короткий лист якогось Н.Р.: "Милостивий пане редакторе! Вважаю за обов’язок повідомити вашу високошановану газету про появу вже не вперше в нас летючої машини. Її бачили 15, 17 і 23 березня цього року. Сього числа о 6 1/2 годині ранку її бачили за дві версти північніше Луцька Волинської губ., над с. Зміїнець. Бачили її солдати 3-го взводу 2-го ескадрону 33-го драгунського Ізюмського полку і селяни с. Зміїнець. Рух машини був зі сходу на захід. Політ швидший за політ птиці. Висота польоту може бути порівняна з висотою польоту журавля. Шум від руху цієї штуки було чути в селянських хатах…”
Цю інформацію всерйоз сприйняло військове відомство Російської імперії, і через певний час розслідування провів журнал "Разведчик”. У ньому командир згаданого полку оприлюднив рапорт: "Машина йшла дуже швидко, колір машини світлий, металевий. Цю машину бачили також у місті Дубні… О 10 годині вечора на горизонті з західного боку було щось схоже на комету зі змінюваним світлом, а також із блиском, що недовго продовжувався… Поява цієї комети збудила багато балачок у краї, який доступний і дуже зручний для іноземців, котрі бажають оглянути цікаві для них пункти без усіляких куль і нічим не ризикуючи”.
З приводу НЛО редакцію "Разведчика” повідомив також ротмістр, який не назвав свого імені: "В кореспонденції газети "Свет”, № 73, сказана правда… Летючу машину бачили декілька чоловік нижніх чинів довіреного мені ескадрону і дехто із селян с. Зміїнець… 23 березня о 6 1/2 ранку увагу всіх привернув сильний шум, схожий на шум далекого поїзда. Люди в страху і нерозумінні озиралися навкруги, дивилися вгору і виразно побачили над самим Зміїнцем летючу машину світло-металевого кольору – на висоті журавлиного польоту… За чутками, цю летючу машину бачили у Радзивилові, Дубні, Здолбунові, Рівному, Луцьку, Боремлі, Ковелі, Рожищі Волинської губ. Цікаво опитати сторожів і вартових у тих місцях, де ця машина зупинялася і освітлювала”.
Далі з’явилися подробиці про те, що "була видна дві чи три хвилини чітко, а потім неясно куля чи літаюча машина”, що згодом близько другої години ночі над селом Рованці "освітлювала і ніби оглядала околиці, рухалась поривчасто”; "шум скидався на шум далекого поїзда і вітряного млина”.
Зважаючи на те, що кінець ХІХ століття ще не був увінчаний першими польотами братів Райтів, літальними спробами Можайського, можна цілком припустити, що об’єкт, який наробив стільки розголосу і серед населення, і на сторінках тодішньої преси, – це не що інше, як літаюча тарілка. Тільки з якою метою прилітала вона на Волинь? На жаль, і досі це питання риторичне…

Сергій Новак, Рівненська область (Газета "Волинь”, Луцьк)

http://radyvyliv.net/history/776-na-volin-persha-ltayucha-tarlka-navdalasya-120-rokv-tomu.html

Ткач В. Поселення стжижовської культури Рованці - Гнідавська Гірка (за матеріалами з розкопу 12)

bellarom — Tue, 27 Mar 2012 22:40:37 GMT

Віталій Ткач

Поселення стжижовської культури Рованці - Гнідавська Гірка (за матеріалами з розкопу 12)

У статті проаналізовано поселенський комплекс стжижовської культури на багатошаровому поселення у с.Рованці в урочищі Гнідавська Гірка за матеріалами розкопу 12 ДП «Волинські старожитності» 2010 року

Дослідження багатошарового поселення в урочищі Гнідавська Гірка проводились Луцькою рятівною археологічною експедицією ДП «Волинські старожитності» «НДЦ «ОАСУ» ІА НАН України під керівництвом Златогорського О. Є. у 2010 р.

Урочище Гнідавська Гірка розташоване на високому лівому корінному березі р. Стиру в середній її течії, в межах Волинської Височини. Із заходу воно обмежене р. Рудкою (Жидувкою, Гнідавою) – лівобережним допливом р. Стир, з півночі і з північного сходу – болотистою заплавою, а з півдня – приватною забудовою. Площа поселення складає близько 25 000 м². Край берега являє собою урвище з дуже крутими схилами.

Дослідження проводились в північній частині пам’ятки. Розкопу присвоєно номер 12. Його розбито на 2 ари по лінії південний захід-північний схід відповідно до сучасних обставин і меж відведеної під будівництво ділянки. З метою повного дослідження важливих об’єктів було закладено три дорізки. Всього розкрито площу 209 м². В межах розкопу рельєф рівний. Культурні нашарування поселення Гнідавська гірка в межах розкопу 12 простежуються від денної поверхні до глибини -0,7 м, де змінюються материковим лесом жовтого кольору. Окремі культурні шари не виділяються, знахідки різних періодів трапляються на різних глибинах. Візуально простежується орний шар чорного ґрунту від 0 до глибини -0, 3 м і шар дещо світлішого ґрунту до глибини -0,7 м, в якому виявлена більшість знахідок. Споруди епішнурового часу фіксувались на рівні від -0,6 до – 0,7 м від рівня денної поверхні.

Яма 1 – овальної форми, видовжена по лінії південний захід – північний схід, розмірами 2,38×2,6 м, виявлена на рівні -0,6 м, глибиною -1,8 м, дно та стінки рівні, в південній частині сходинка глибиною -1,4 м, розмірами 1,6×0,23 м (рис. 2, І). В заповненні, яке складалось з темного ґрунту виявлено уламок кераміки стжижовської культури доби бронзи коричневого кольору, з розчосами на поверхні і домішкою шамоту в глиняному тісті (рис. 2, 3), кістяну шпильку (рис. 2, 2) та уламок вістря дротика з кременю (рис. 2, 1).

Яма 5 – овальної форми, видовжена по лінії південний захід – північний схід, розмірами 1,8×1,6 м, виявлена на рівні -0,6 м, глибиною -0,75 м, дно та стінки рівні (рис. 2; ІІ). В заповненні, яке складалось з темного ґрунту виявлено три уламки кераміки стжижовської культури доби бронзи – фрагмент вінчика посудини коричневого кольору з добре згладженою поверхнею, домішкою дрібного шамоту в глиняному тісті, орнаментованого двома парними горизонтальними відбитками шнура (рис. 2, 5), фрагмент шийки посудини коричневого кольору з добре згладженою поверхнею, домішкою шамоту в глиняному тісті, орнаментованої горизонтальним рядом шнурового штампу (рис. 2, 6), уламок стінки посудини ззовні сірого, всередині коричневого кольору, з добре згладженою внутрішньою поверхнею, домішкою піску та дрібного шамоту в глиняному тісті, орнаментованої нігтевими відбитками, які розташовані в горизонтальні ряди та безсистемно (рис. 2, 4).

Яма 18 – округлої форми і трапецієподібної в перерізі, діаметром 1,75 м, виявлена на рівні -0,7 м, глибиною -1,7 м, дно рівне. По всіх, окрім південно-західної, сторонах ями було влаштовано розширення дна потужністю 0,15 м (рис. 3, І). В заповненні, яке складалось з сірого ґрунту, виявлено, кістяну підвіску (рис. 3, 11), кістяну проколку (рис. 3, 12), кістяну голку (рис. 3, 10) та фрагмент ножа з кременю (рис. 3, 9), а також кераміку стжижовської культури доби бронзи червоно-коричневого, сірого та коричневого кольору. Поверхня деяких посудин згладжена і підлощена, окремі екземпляри мають сліди розчосів на поверхні. В глиняному тісті міститься домішка піску, шамоту, рідше жорстви. Кераміка має різні форми – переважають горщики з дугоподібною шийкою, серед яких більшість неорнаментовані (рис. 3, 2; рис. 4, 4-6), окремі екземпляри мають орнамент у вигляді зернистого штампу по вінчику і шнурового штампу в нижній частині шийки (рис. 4, 1), подвійного округлого штампу на плечі (рис. 4, 3). Іншою формою є амфороподібна – один екземпляр має потовщений вінчик і орнамент з шнурового штампу (рис. 3, 1), інший валик на шийці (рис. 3, 3), краще збережений екземпляр орнаментований горизонтальними шнуровими відтисками на шийці і шнуровим штампом по плечу має на плечі невелику ручку (рис. 4, 2). Виявлено також фрагменти стінок стжижовського посуду, орнаментовані шнуровим штампом та вертикальними штрихами під ним (рис. 3, 4), прямокутним та ромбічним штампом (рис. 3, 5), та вертикальними відтисками шнура (рис. 3, 6). Виявлено також два фрагменти кераміки межановицької культури сірого кольору з домішкою піску та кременю в глиняному тісті – уламок вінчика посудини з шнуровим орнаментом (рис. 3, 8) та стінку посудини, орнаментовану горизонтальними парними відтисками шнура та вертикальними заглибленими смугами (рис. 3, 7).

Яма 20 – овальної в плані форми розмірами 1,27×1,08 м, видовжена по лінії північ – південь, знаходилась в південно-східній частині розкопу (рис. 5, І). Пляма сірого кольору читалась в передматериковому суглинку сіро-жовтого кольору на рівні 0,7 м від нульового репера. Яма мала похилі стінки і рівне дно, глибина якого становила 0,1 м від рівня виявлення. Заповнення складалось з сірого гумусованого суглинку. В ньому виявлено дрібні фрагменти кераміки епішнурової культури, відщепи з кременю.

Яма 22 – овальної в плані форми розмірами 1,48×1,1 м, видовжена по лінії північний захід – південний схід, знаходилась в південно-східній частині розкопу (рис. 5, ІІ). Пляма сірого кольору читалась в передматериковому суглинку сіро-жовтого кольору на рівні 0,7 м від нульового репера. Яма мала похилі стінки і рівне нахилене у західному напрямку дно, глибина якого становила 0,2-0,3 м від рівня виявлення. Заповнення складалось з сірого гумусованого суглинку. В ньому виявлено: крайовий відщеп з сірого волинського туронського кременю; фрагмент стінки ліпної посудини культури лінійно-стрічкової кераміки; фрагмент кістки; фрагмент вінця горщика стжижовської культури з сильно відігнутими назовні вінцями, потоншеними, заокругленими краями і короткою шийкою, орнаментований рядом коротких відбитків шнура в основі шийки. Поверхня горщика чорна, згладжена, покрита розчосами, в глиняному тісті присутні домішки піску і шамоту (рис. 5, 1).

Вироби з культурного шару. До епохи бронзи належать вироби з кременю – два сферичні відбійники (рис. 5, 6, 7), ніж на відщепі (рис. 6, 9), скребки на відщепах (рис. 5, 2, 3), фрагмент сокири з шліфованим лезом (рис. 6, 8), серп з лезом, сформованим струменистою ретушшю (рис. 6, 7). Кераміка стжижовської культури представлена уламками посуду червоно-коричневого, сірого та коричневого кольору. Поверхня деяких посудин згладжена і підлощена, окремі екземпляри мають сліди розчосів на поверхні. В глиняному тісті міститься домішка піску, шамоту, рідше жорстви. Виявлено фрагмент вінчика амфороподібної посудини з потовщеним вінчиком (рис. 6, 2), фрагмент вінчика горщика, орнаментованого вертикальними шнуровими штрихами (рис. 6, 6), фрагмент вінчика посудини, орнаментованої похилим рядом шнурового штампу (рис. 6, 5), стінку посудини, орнаментованої горизонтальними та вертикальними відтисками шнура (рис. 6, 4), фрагмент вінчика миски, орнаментованої трьома рядами шнурового штампу (рис. 6, 2). Остання відрізняється за технологією від основної маси стжижовської кераміки – має темний сірий колір, міцний випал, згладжену поверхню та домішку жорстви в глиняному тісті. До межановицької культури належить фрагмент вінчика посудини сірого кольору, з домішкою кременю в глиняному тісті, з гудзоподібним виступом під вінцем (рис. 6, 1). В заповненні неолітичної споруди (об’єкт 21) виявлено наконечник стріли трикутної форми з виїмкою в основі (рис. 5, 4) та трубчасту бронзову пронизку виготовлену зі скрученої пластини (рис. 5, 5). Ці предмети знаходились в кротовинах.

Серед виявлених споруд виділяється трапецієподібна в перерізі яма 18, яка, на відміну від інших об’єктів, дала багатий матеріал. Подібні споруди характерні для поселення Дубно-Волиця [6, 70]. Трапецієподібні в перетині заглиблені конструкції відомі також на поселенні межановицької культури Хрінники-8 та поселенні городоцько-здовбицької культури Рівне-Чорновола [5, 29-31]. Ями з сходинкою, подібні ямі 1, відомі з поселення межановицької культури Хрінники-11 (Високий берег), причому в цих об’єктах присутня домішка стжижовської кераміки [3, 132]. Дві згадані ями розташовані поруч, але значно різняться характером заповнення і підбій ями 18 практично підсікає стінку ями 1 – при їх одночасному використанні вона б не витримала і зруйнувалась. Очевидно ями були викопані під одним накриттям, що пояснює їх близькість, послідовно – спочатку яма 18, яка засипалась при функціонуванні поселення, що обумовило потрапляння в її заповнення значної кількості речей, пізніше – яма 1, яка була покинута разом з поселенням, і тому отримала бідний інвентар, незважаючи на значну величину. Очевидно парними були і ями 20 та 22.

Матеріали з поселеннями представлені виробами з кістки, кременю, кераміки та металевою про низкою, культурна належність якої, з огляду на умови знаходження непевна.

З ями 1 походить зламана кістяна шпилька з ямкою на тильній частині (рис. 2, 2). Подібні вироби, але з отворами, широко розповсюджені в середовищі епішнурових культур [9, 609]. В ямі 18 виявлено зламану кістяну голку з отвором, виконаним у техніці зустрічного свердління (рис. 3, 10). З цієї ж ями походять підвіска з ребра тварини з отвором, виконаним у такий же спосіб (рис. 3, 11), та кістяна проколка, з слідами надрізів, які утворились при її виготовленні (рис. 3, 12). Аналогічні проколка та голки відомі з поселення Ставок [1, 35].

Вироби з кременю одиничні, відходів виробництва також небагато, тож особливо цікавою є наявність серед знахідок двох добре спрацьованих відбійників сферичної форми. Не виключено, що вони могли вторинно використовуватись як пращні камені або зброя типу боласів. Вироби на відщепах є досить характерними для епішнурових культур, як і вістря стріли та сокира. Натомість серп демонструє певну особливість технології виготовлення на фоні подібних виробів. Його лезо сформоване довгою вузькою струменистою ретушшю (рис. 6, 7). Така техніка загалом невластива епішнурових культурам лесової зони Волині, де фасетки ретуші на лезах серпів мають округлу, трикутну і неправильну форму. Саме такими є серпи з найбільшого центру їх виготовлення, відомого на Волині – поселення Дубно-Волиця [8, 163]. Серп з Гнідавської Гірки в значній мірі відрізняється від них.

Керамічний комплекс з поселення демонструє значну культурну однорідність, як для Волині. Більшість уламків посуду належить до стжижовської культури, за винятком двох уламків кераміки з ями 18 та вінчика з культурного шару, які є характерними виробами межановицької культури. Слід зауважити, що практично всі комплекси з стжижовською керамікою на Волині дають мішані матеріали двох-трьох культур. Це поселення Перевередів, Здовбиця [7, 390], Дубно-Волиця [6, 71], Усичі та Білів [4, 98, 101], Хрінники-Високий берег [3, 132]. Поселення з матеріалами стжижовської, межановицької і багатоваликової культур були виявлені при розвідках на р. Ікві, причому не було знайдено «чистих» стжижовських поселень [9, 574, 575, 610]. Змішані комплекси відомі і з попередніх досліджень Гнідавської гірки [2, 106].

Загалом, стжижовська кераміка з розкопу 12 за технологією і домішками є типовою для Волині, однак за своїми формами проявляє ряд особливих рис. Звертає увагу висока кількість посуду з дугоподібною шийкою та відігнутим назовні вінчиком. Такий посуд відомий на поселеннях Дубенщини, але там він поступається амфороподібним формам з вертикальною шийкою [9, 581-585]. Миска з культурного шару (рис. 6, 3), яка відрізняється за технологією виготовлення від основної маси кераміки і за глиною та орнаментом нагадує миску з поховання в с. Підгайці, формою ж неорнаментовану миску з поселення Дубно-Сурмичі-3 [9, 665, рис. 52, 4].

Таким чином, стжижовські комплекси з розкопу 12 на Гнідавській Гірці демонструють ряд рис, що вирізняють їх серед волинських матеріалів цієї культури. Насамперед, це відсутність значних слідів обробки кременю, які є нормою на Ікві та Стублі, та й нижче по Стиру, в Хрінниках. Від цих же регіонів його відрізняє дещо інший набір керамічних форм, технологія виготовлення леза серпа, але, насамперед – незвична «чистота» керамічного комплексу, представленого майже винятково стжижовською керамікою. Не можна виключати, що таке явище викликано тим, що розглядувані комплекси залишені власне носіями стжижовської культури на початках їх проникнення на Волинь, коли вони ще не встигли змішатись з носіями як місцевих межановицької та городицько-здовбицької культур, так і прийшлої культури багатоваликової кераміки.

1. Захарук М. Ю. Нове джерело до вивчення культур шнурової кераміки на Волині //МДАПВ. – 1961. – Вип. 3. – С. 22-41.

2. Златогорський О., Бардецький А. Дослідження багатошарового поселення Гнідавська Гірка біля Луцька у 2009 році // Materiały i Sprawozdania Rzeszowskiego Ośrodka Archeologicznego. Tom XXXI. – Rzeszów, 2010. - S.101-114.

3. Козак Д. Н., Ткач В. В. Поселення доби бронзи біля с. Хрінники Рівненської обл. //Археологічні відкриття в Україні в 2000-2001 рр. – К., 2002. – С. 131-132.

4. Пелещишин М. А. Нові поселення стжижовської культури на Волині // Археологія. – 1971. - №1. – С. 89-93.

5. Прищепа Б. А., Ткач В. В., Чекурков В. С. Дослідження багатошарового поселення на південній окраїні м. Рівне // Археологічні дослідження в Україні 2006-2007 рр.: - К., 2009. – С. 28-31.

6. Самолюк В. О. Поселення стжижовської культури на р. Іква на Волині // Археологія. - 2007. - №3. – С. 58-72.

7. Свєшников И. К. Стжижовская культура //Археология Украинской ССР. Том І. – К., 1985. – С.384-391.

8. Ткач В. Крем’яні жниварські знаряддя доби неоліту, енеоліту, бронзи та ранньозалізного віку за матеріалами з Дубенщини // Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею. До 150-річчя від дня народження Д.І. Яворницького. Випуск 3. – (Матеріали наукової конференції 24-25. 11. 2005 р.). – Рівне: Волинські обереги, 2005 – С.162-167.

9. Ткач В. Пам’ятки доби ранньої бронзи в середній течії р. Ікви (культури шнурової кераміки) // Охріменко Г., Скляренко Н., Каліщук О., Ткач В., Романчук О. Олександр Цинкаловський та праісторія Волині. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2007. – С. 571-709.

http://vf-ndc-oasu.ucoz.ru/publ/publikaciji_vtkacha/tkach_v_poselennja_stzhizhovskoji_kulturi_rovanci_gnidavska_girka_za_materialami_z_rozkopu_12/21-1-0-170

З НОВИМ РОКОМ

bellarom — Sat, 31 Dec 2011 21:45:58 GMT

На лапках м'якеньких, як котик пухнастий,
До тебе хай прийде цей рік.
Усміхнеться тепло і скаже: "Ну, здрастуй!"
І радо ввійде на поріг.
Тебе він осипле добром і коханням
І, глянувши хитро з-під вій,
Здійснить всі твої заповітні бажання
І щастям наллє келих твій.
І новою долею сповниться небо,
Й годинник 12 проб'є ...
І в світі все буде від серця, для тебе —
Таким, як вітання моє!

ГОЛОВНА ЯЛИНКА РАЙОНУ — В БОРАТИНІ

bellarom — Fri, 23 Dec 2011 23:43:48 GMT

У день святого Миколая головну новорічну ялинку Луцького району засвітили в одному із найперспективніших сіл нашого краю - Боратині

Олександр ПИРОЖИК

Головну новорічну ялинку району встановили при вході до стадіону села Боратин - одного з найкращих і найсучасніших у нашому краї. Надвечірньої пори тут зібралося декілька сотень боратинців, представники місцевої влади, інтелігенції. Ще здалеку на підходах до стадіону чутно було бадьорі марші духового окрестру місцевого Будинку культури.

З настанням новорічних і різдвяних свят односельчан привітали сільський голова Сергій Яручик та керівник місцевого господарства, директор КХП-2 Степан Москвич. Вони з приємністю відзначили, що в останні роки мешканці Боратинської сільради стали єдиною дружною родиною, в якій панують злагода і взаєморозуміння. Міцного здоров'я, щирого людського щастя, достатку та благополуччя лідери сільської громади побажали односельцям і в Новому році.

Самодостатність та високу відповідальність боратинців відзначив голова районної державної адміністрації Володимир Демчук. Із його слів, для районної влади це найменш проблемні села, бо практично всі питання їх мешканців вирішуються на рівні сільської громади. Він також передав вітання боратинцям від голови районної ради Ігоря Волошенюка.

Головний редактор «Волині» Степан Сачук вручив керівникам села, про яке наша газета вже неодноразово писала, величну ікону святого Миколая, аби оберігала й надихала на нові здобутки. Тут, зазначив він, дійсно приємно бувати, спостерігати, як із кожним роком ці села стають все кращими. А те, що Боратин визнали найспортивнішим селом в Україні - це, мабуть, іще важливіше, ніж навіть господарські досягнення. Бо це - здоров'я нашої нації, здоров'я майбутнього.

Те, що села сільради справді мають майбутнє - підтвердила величезна кількість дітлахів, які зібралися біля ялинки. Для них ця подія виявилася дійсно неприховано щирим святом. Разом із артистами луцького Народного дому «Просвіта» вони співали, веселилися, водили навколо ялинки хороводи, гралися в забавляночки й казкові розваги. Ну і, звісно ж, отримували з рук Діда Мороза та Снігуроньки солодкі подарунки!

А коли найголовніша новорічна ялинка району спалахнула різнобарвними вогнями гірлянд, небо над Боратином заясніло святковим феєрверком.

РОЗПОРЯДЖЕННЯ

bellarom — Sun, 11 Dec 2011 11:08:42 GMT

ЛУЦЬКА РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ

ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РОЗПОРЯДЖЕННЯ

5 грудня 2011 року м. Луцьк № 508

Про надання дозволу на складання проекту землеустрою, що

забезпечує еколого-економічне обгрунтування сівозміни та

впорядкування угідь земельних ділянок, які перебувають

в оренді сільськогосподарського товариства з обмеженою

відповідальністю „Городище” (далі – СТзОВ „Городище”)

Відповідно до статей 17, 22, 184, 186 та пункту 12 перехідних положень Земельного кодексу України, статті 52 Закону України „Про землеустрій”, пункту 3 Порядку розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обгрунтування сівозміни та впорядкування угідь, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2011 року № 1134 та розглянувши лист СТзОВ „Городище” від 7 листопада 2011 року № 302:

1. Надати дозвіл на складання проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обгрунтування сівозміни та впорядкування угідь земельних ділянок, які перебувають в оренді СТзОВ „Городище” на території Городищенської сільської ради за межами населених пунктів.

2. Проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обгрунтування сівозміни та впорядкування угідь земельних ділянок, які перебувають в оренді СТзОВ „Городище” на території Городищенської сільської ради за межами населених пунктів подати на розгляд та затвердження.

3. Контроль за виконанням цього розпорядження покласти на заступника голови райдержадміністрації, начальника управління агропромислового розвитку В. Шиліка.

Голова районної державної

адміністрації В. ДЕМЧУК

Заїка 774 316

Таємниці «Гнідавської гірки».

bellarom — Sat, 22 Oct 2011 20:04:37 GMT

Ділянка досліджень знаходиться на західній околиці с. Рованці, приблизно за 100 м на південний схід від церкви св. Пантелеймона та багатошарового поселення археології «Гнідавська Гірка». Із півночі та півдня ділянка досліджень обмежувалась ґрунтовими дорогами, зі сходу та заходу межувала з ріллею. У топографічному плані ділянка знаходиться на першій надзаплавній терассі лівого корінного берега р. Стир, приблизно за 1 км на південь від русла річки. Рельєф хвилястий, прослідковується загальний схил на північ, до русла річки. Грунт гумусований чорнозем. Ділянка задернована. Культурний шар римського часу, періоду Київської Русі та пізнього середньовіччя.

Територія розкопу знаходиться в давньому історичному районі «Куповаті». Територія урочища разом з сусідніми «Панський город» та «Гнідавська гірка» була заселена ще з часу неоліту, однак найбільший розвиток тут відбувся протягом ХІ-ХІІІ ст., коли ці території складали комплекс південних передмість княжого Лучеська [Баюк, 2009, с.64-69]. Однак якщо сусідні урочища археологічно досліджуються ще з 30-х років ХХ ст. [Терський, 2007, с.12], на «Куповаті» у зв’язку з забудовою стаціонарні розкопки проведено вперше.

На ділянці забудови, по її південному краю, було закладено Розкоп №1 розмірами 12х12 м орієнтований за сторонами світу, пізніше до нього були зроблені дорізки і загальну площу досліджень доведено до 156 кв. м.. Розкопу була присвоєна літерна нумерація з півдня до півночі від Б до З та цифрова зі сходу на захід від 2 до 7. Під час дослідження рівень дна розкопу було доведено до материка і глибина становила -0,6м від репера. Враховуючи рівнинний рельєф на ділянці дослідження репером було обрано рівень сучасної денної поверхні.

На ділянці розкопу зафіксована наступна стратиграфія: 0,0-0,25 м – орний шар ґрунту з знахідками сучасного періоду та незначною кількістю знахідок кераміки; 0,25-0,5 м – шар суглинку, в якому зустрічаються матеріали римського часу, ліпна кераміка типу Лука Райковецька та гончарна періоду Київської Русі; 0,5-0,6 м – світлий шар передматерикового суглинку зі знахідками ліпної кераміки, що нижче переходив в світлу материкову глину.

Культурний шар розкопу хоча і перемішаний, однак чітко розділявся на часові горизонти. Тут виявлено знахідки, які можна віднести до часу Вельбарської культури, культури типу Лука Райковецька та давньоруського періоду. Вельбарська культура представлена фрагментами лощеного посуду коричневого та темного кольорів хорошої якості з вінцями характерними для цього часу. Тип Луки Райковецької представлений фрагментами кераміки гіршої якості з характерним для цього періоду хвилястим врізним орнаментом. Найбільш багатим виявився шар періоду Київської Русі. Виявлену у більшій кількості кераміку «курганного типу» з гострим відтягнутим до низу краєм можна продатувати Х-поч. ХІ ст.

Досліджені різночасові об’єкти повністю повторюють хронологічну картину культурного шару: це житла періоду Лука Райковецька та давньоруського часу, а також споруда, яку за знахідками та типом планування можна віднести до часу Вельбарської культури. Результати цих досліджень подані у формі звіту до наукового архіву Інституту археології, а також до наукових збірників, дану статтю хотілося б присвятити знайденим в розкопі індивідуальним металевим знахідкам.

Сережка. Метал срібло. Кілечко округле, діаметри 2,2х2,3см, товщина дроту 0,2см. В нижній частині порожниста кулька прикрашена технікою зерні. Лиття по восковій формі. Датується виріб Х-1-ою пол. ХІ ст.

Перстень щитковий. Кольоровий метал. Діаметр виробу 1,4см, товщина 0,1см. Щиток округлої форми, діаметром 1,1см, кінці припаяні. На щитку врізний орнамент у вигляді прокресленого стилізованого солярного знаку. Датується виріб після монгольським періодом давньоруського часу.

Натільний хрестик. Розміри 3,5х2,5х0,2см, вушко збережене, ширина отвору 0,3см. Кольоровий метал (срібло). Перегородчасті емалі. Добра збереженість. Датується періодом ХІІ- 1 пол. ХІІІ ст.

Пломба товарна. Дорогичинський тип. Рельєфні знаки по колу. Метал свинець. Пізнє середньовіччя ХVІ- ХVІІ ст.

Половина іконки - складня у вигляді образка. Кольоровий метал (мідний сплав), лиття. Виріб квадратної форми, розмірами 2,5х2,4см, добре збережене вушко та завіска для складання. На аверсі іконки зображення Смоленської Божої Матері з дитям Ісусом, на реверсі – Голгофський хрест. На іконографії цього виробу варто зупинитись особливо.

Ікона Смоленської Божої Матері є найбільш точним і строгим вираженням сенсу іконографічного типу Богородиці Одигітрії («Наставниці»). В самій назві «Одигітрії» закладена концепція богородичних ікон вцілому. Як писав відомий візантист Н.П.Кондаков «икона Божией Матери Одигитрии представляет средоточие не только иконографии Божией Матери, но и вообще христианской иконописи…» [Кондаков, 1998, с.152]. Божа Матір постає в цьому образі як Помічниця на нелегкому шляху людини до Господа тому вона представлена фронтально, дивлячись безпосередньо на тих, що моляться. На лівій руці Богородиця тримає Немовля Христа, а рукою вказує на Нього як Спасителя. Сам Христос однією рукою благословляє Матір (а в її особі і всіх нас), а в іншій руці тримає згорнутий свиток – його Святе письмо.

До характерних особливостей Смоленської Одигітрії відносять фронтальне положення немовляти та незначний розворот Богоматері в сторону Сина. Основне смислове навантаження несе тут рука Богородиці, як свого роду вказівник на шлях спасіння.

Смоленська ікона Божої Матері здавна користувалась великою шаною серед православних. Згідно християнського вчення вона написана євангелістом Лукою, а списки поширені у величезній кількості по церквах та будинках вірних. Особливою вона була також і для військових. У 1812 році, під час Вітчизняної війни, ця ікона була перенесена зі Смоленська до табору російських військ в 3-тю піхотну дивізію А.П.Єрмолова. Перед нею служили вдячні молебні після кожної перемоги, перед нею же головнокомандуючий М.І.Кутузов зі всім військом молив Богоматір про допомогу. Перед знаменитою Бородінською битвою ікону носили по всьому табору для підтримки воїнів. Коли ж ворога було переможено чудотворну ікону, по волі князя Кутузова, було повернуто в Смоленськ і багато прикрашено. З того часу російські військові почитали її як свою захисницю і намагались не розлучатись з цим образом як на полі бою, так і в повсякденному житті.

Таким чином бачимо, що виявлена знахідка відноситься скоріш за все до раритетів військових російської армії і датується ХІХ століттям після Вітчизняної війни 1812 року.

Література:

1. Баюк В.Г. Селище княжої доби на території урочища Гнідавська Гірка // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Історичні науки / За ред. С. В. Гаврилюк. – Луцьк: «Вежа», 2009. – 324с., іл.

2. Терський С.В. Лучеськ Х – XV ст. – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2006. – 252 с.

3. Кондаков Н.П. Иконография Богоматери. Т.2 – М., 1998.

Ви бачили від ООН 9,5 млн грн на розвиток сіл?

bellarom — Fri, 02 Sep 2011 20:58:05 GMT

На першому етапі реалізації проекту ООН "Місцевий розвиток орієнтований на громаду" Волинь отримала для сіл 9,5 мільйонів гривень.
Україна і Європейська комісія 31 травня у Брюсселі уклали угоду про фінансування проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду, етап ІІ».
Угоду підписали перший віце-прем’єр-міністр – міністр економічного розвитку і торгівлі України Андрій Клюєв та член Єврокомісії з питань розширення та Європейської політики сусідства Штефан Фюле.
Під час брифінгу після підписання документа комісар ЄС, зокрема, зазначив, що питання гарного управління державою пов`язані не лише з реформами на національному рівні, але також із залученням людей до управління та з урахуванням думок громадян.
У свою чергу Клюєв зазначив, що в рамках цієї угоди місцеві органи влади надаватимуть пропозиції проектів для фінансування у спеціально створеній комісії, яка обиратиме найкращий з них. Перший віце-прем`єр зазначив, що вже під час реалізації першої стадії угоди було запропоновано кілька цікавих проектів, передусім у сфері енергозбереження та енергоефективності, а також у сфері житлово-комунального господарства.
Крім того, Клюєв зазначив, що можуть пропонуватися проекти, спрямовані на вирішення інших проблем місцевого самоврядування, покращення систем водопостачання та водовідводу, прибирання території.
Як повідомила координатор проекту програми розвитку ООН «Місцевий розвиток орієнтований на громаду» у Волинській області Оксана Гузь, у першому етапі цього проекту на Волині реалізували майже 9,5 мільйона гривень, які пішли на розвиток проблемних сіл – покращення інфраструктури, будівництва соціально важливих об’єктів села тощо. «Всього було реалізовано 57 проектів у 47 селах», - розповіла Оксана Гузь.
Скільки грошей отримає Волинь у другому етапі проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду», стане відомо у кінці червня, - каже Оксана Гузь. У минулому етапі на волинські проекти грантодавці потратили близько 470 тисяч доларів. Решту платили місцеві бюджети та громади.